Майстерність української народної творчості безмежна. Види та типи гончарних виробів вражають своєю унікальністю та різноманітністю. Один із таких осередків української кераміки – село Дибинці на Київщині. Давні гончарні вироби цієї групи ми й взялися оцифрувати з колекції Національного музею декоративного мистецтва.
Дибинецька кераміка поєднує в собі майстерність, традиції та художню виразність, зберігаючи унікальну естетику українського гончарного мистецтва. Майстри прикрашали вироби поєднанням підполивняного розпису рослинних і геометричних мотивів, з малюнками тварин, птахів, риб та доповнювали написами. Простий кухонний посуд оздоблювали технікою описки – наносили геометричні візерунки ангобами на сирий черепок за допомогою пір’я, не покриваючи їх поливою. Для столового посуду використовували інші методи декорування, зокрема контурний розпис і фляндрування, виконані за допомогою коров’ячого рога.
У колекції Національного музею декоративного мистецтва зберігаються також роботи майстра художньої кераміки, що започаткував гончарний артіль у селі Дибинці – Каленика Вакуловича Масю́ка. Він працював над своїми виробами на початку ХХ ст та виготовляв горщики, глечики, тикви, макітри, великі тарелі, дзбанки, кахлі, розписуючи їх у техніці ріжкування. У його розписах переважають рослинні мотиви в поєднанні з зображенням птахів та людських фігур.
Оцифрування здійснювалось завдяки техніці фотограмметрії, що дозволило створити точні цифрові копії, зберігаючи форму, текстуру та орнамент. Оцифровані вироби можна переглядати у 3D, інтерактивно обертати, аналізувати його орнаменти та навіть відтворювати за допомогою 3D-друку.
Сучасні технології стали містком між минулим і майбутнім Дибинецької кераміки, відкриваючи її для нових поколінь. Оцифрування – це не просто модернізація, а справжня можливість зберегти українську ідентичність у віртуальному світі.
